...іноді мені здається, що багато людей живуть і навіть не замислюються, як багато всього в житті їх навчили. Іноді нам здається, що все, що ми вміємо - ми завжди вміли робити самі: ходити, їсти, говорити. Ми все приймаємо, як належне. Але це далеко не так...Все, що знаємо чи вміємо...всього цього нас навчили колись...Про це потрібно завжди пам'ятати.
Сьогодні мій допис про тих, у кого талант і покликання допомагати, підтримувати, надихати. Про вас, Учителі...
Найпершим нашим Учителем, є, звісно наш Творець, наш Господь Ісус Христос. Його наука - це основа основ, яка завжди доступна нам у читанні Євангелії. Для цієї місії ми маємо наших добрих ангелів-охоронців - наших батьків. Їх завдання - це опікуватися нами, дбати, забезпечувати усім необхідним. А для того, щоб ми мали можливість здобувати конкретні навички різних наук, для того, щоб робити життя кращим - ми маємо наших учителів. Наших Наставників.
Насправді ми усі - це наче відзеркалення усього того, що бачимо і чуємо. Ми, наче губка, вбираємо в себе усе навіть не замислюючись на цим. І саме тому наше оточення має надзвичайно важливу роль для нашого розвитку і нашого майбутнього. Батьки і наші рідні, які є найпершою нашою підтримкою, на жаль, не завжди можуть бути поруч. Бо приходить час і ми досягаємо віку, коли треба покидати батьківський дім. Саме тому це дуже важливо хто буде поруч...хто буде допомагати і вчити. Усім випускникам я завжди найперше бажаю, щоб у їх житті були хороші люди поруч. Люди, від яких можна багато чого навчитися і почерпнути. Мені в житті на таких людей завжди щастило. І за це я дуже вдячна Богу і долі. Ці люди подавали приклад, формували світогляд, підтримували, вказували напрямок, підказували, критикували. Кожен з них додав свою яскраву деталь у мозаїку мого життя. Сьогодні я хочу їх згадати і їм подякувати....
Роман Степанович...учитель української мови у 5-7 класах. Енергійний, патріотичний. Дуже начитаний. На той час не було інтернету і він був для нас цілою енциклопедією. Розказував багато цікавих іторії, декламував вірші...Ми дуже любили його слухати.
Люба Іванівна....класний керівник...Доброта і рівновага. Завжди тулила нас до купи, подавала приклад як взаємоповага може допомогти вирішити важливі питання і уникнути проблем.
Ніна Іллівна...відповідальність і стриманість...Хвалила лише за добре виконану роботу і завжди вимагала більшого. Іноді це дратувало, і лише з часом, подорослішавши прийшло розуміння, що вимогливість і просування вперед це і є розвиток. Твій власний прогрес...Стояти на місці не вихід. Потрібно рухатись вперед.
Дарія Михайлівна і Світлана Григорівна...доброта, простота і душевність...Людяність...мораль...етика. Кожен твір із світової літератури ми наче переживали на собі...І це завжди торкало дуже глибоко...
Розанна Іванівна...викладач англійської в університеті. Професійність найвищого рівня, любов до своєї роботи, легкість, турбота, простота, шалена працьовитість. НАСТАВНИЦЯ, яких мало. Кажуть, що "Посередній учитель розповідає. Хороший вчитель пояснює. Чудовий вчитель показує. Геніальний вчитель надихає" (c) Вона завжди вміла створити таку атмосферу, в якій неможливо було не вчитися. Просто неможливо. Геніальність її підходу крилася найперше в любові...В любові до життя, до роботи, до людей...Я дуже щаслива, що така людина була певний період мого життя поруч: порадою, підтримкою, вимогливістю і критикою.
Хороші відносини між учнями і вчителями базуються найперше на довірі, навіть існує думка, що "Учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться" (c) Якщо так є насправді, якщо є таке прагнення, то значить ця довіра найвищого рівня.
Мабуть у багатьох з вас є багато схожих історій. А якщо ще немає, то обов'язково будуть) Вже є і ще будуть ті, хто допоможе підніматися вгору. До успіху і тільки так!
Дякую вам, УЧИТЕЛІ. Допомагайте і надалі здійснювати мрії і змінювати світ на краще!
Немає коментарів:
Дописати коментар