Мамо, я в блогери піду....

Якщо б серед підлітків шкільного віку чи студентів провести опитування із питаннями, наприклад: "Хто для вас є авторитетом? Кого ви любите слухати?  На кого хочете бути схожими? Кому ви довіряєте?"  - я переконана, що велика кількість відповідей була б "блогер чи блогерка". Впродовж останніх років блогерство вийшло далеко за межі  простих роздумів у Livejournal. Сьогодні блогери все більше і більше асоціюються із тими, хто навчає, вказує, орієнтує, розважає, повідомляє...Одним словом - у той чи інший спосіб впливає на думку чи вчинки інших людей. Дуже часто, спостерігаючи за цим явищем я ставлю собі питання: це добре чи погано? Або чого в цьому більше: користі чи шкоди? Однозначної відповіді, звісно, тут бути не може. Проте, є певні важливі речі, які не варто ігнорувати і про які постійно потрібно пам'ятати, коли натискаєш кнопку "стежити" за новим блогером у соціальній мережі. 

     Якщо говорити простими словами, то блогер чи блогерка - це людина, яка ділиться з іншими своїми знаннями і своїм досвідом. Що важливо, вміє не просто розказати, а й показати. Тобто їх інформація не абстрактна - вона наочна. Це легко і цікаво, тому до таких людей з'являється довіра. Другий аспект, який робить блогерів дуже популярними - це лаконічність. Зазвичай відео з якимось новим лайфгаком триває декілька хвилин, що дозволяє тримати слухача чи глядача у стані зосередженості і, відповідно, робить інформацію не нудною і затянутою, а швидкою і зрозумілою. Для людей чи дітей, які не звикли чи не хочуть довго і зосереджено працювати над обробкою інформації, такий формат видається просто ідеальним для того, щоб здобути нову інформацію чи знання. І це якби добре...Але водночас і не дуже добре. 

    Однією із найбільших проблем 21 століття є проблема концентрації уваги, особливо серед підлітків та дітей. Бажання постійно пізнавати щось нове і нове призводить до того, що наша увага постійно розсіюється, а навчики зосередженого і логічного мислення слабшають. І саме це може мати дуже негативні наслідки. Пізнавати нове - це безперечно дуже добре, але для того, щоб закріпити нові знання чи нові навички потрібна праця і час! Переглядаючи ролик, в якому хтось майстерно пече торт, чи говорить англійською - нам може видаватися, що і ми так само легко і майстерно це зробимо, бо це ж так просто один-два-три і все готово...Ми бачимо гарну картинку, ми бачимо як усе легко, швидко і просто. Усе зрозуміло....Ось тільки проблема у тому, що за цією майстерністю сховано багато спроб, іноді навіть дуже невдалих. І про це не треба забувати! 

   Плюс блогерства у тому, що воно може мотивувати, але великий мінус може бути у тому, що воно дає доволі спотворену картинку дійсності. На мою скромну думку, сучасне блогерство більш орієнтоване на те, щоб розважати, а не на те, щоб справді навчити. Воно створює ілюзію, що усе дуже просто і дуже легко. Бо в багатьох випадках так не є. Досягти майстерності у будь-якій сфері - це праця, іноді доволі важка. 
    Не так давно, я задалась питанням, чому блогери все більше і більше стають авторитетами для підлітків, витісняючи, наприклад, вчителів чи іноді навіть батьків, родичів чи друзів. Мене це питання неабияк зацікавило. Я дійшла висновку, що уся справа, мабуть що у гарній картинці. Вчитель у школі - це нудно, нецікаво, а от блогер з новим айфоном у красивих апартаментах - це набагато яскравіше і захопливіше.  

    Зрешто, це добре, що є вибір. Вибір де і як можна отримувати нову інформацію. Але є дещо незмінне: неважливо звідки ви берете інформацію. Для того, щоб оволідти нею і навчитись її використовувати на практиці - потрібна праця. Тому ті, хто просто пасивно слухають вчителів у школі чи блогерів у соцмережах - так і залишаються жити з ілюзією, що вони щось знають. Але ті, хто опрацюває отриману інформацію, тренується, вивчає і досліджує - зрештою зможе її відтворити чи використати. 

    Я це дуже чітко бачу по рекції моїх учнів коли розповідаю їм про важливіть виконання домашніх завдань. Про важливість закріплення вивченого. Про важливість не бігти за новим і новим, а зосереджено і змістовно вчитися опрацьовувати вивчений матеріал і вміти ним користуватися. Я розумію, чому більшість учнів до таких порад байдужі. Бо вони розуміють, що це нудна праця, що такий підхід - це важко і треба напрягатись. А от блогери в інстаграмі чи на тік-ток не задають домашніх завдань, розказують і показують усе миттєво і просто. Кожен раз щось нове і захопливе. Нове і захопливе. Нове, яке за пару днів зникає з пам'яті як сніг на сонці. Але для них головне те, в такий спосіб не треба напрягатися. І в тому і полягає головний самобман і ілюзія. В цьому і полягає головна небезпека і загроза. В цьому і полягає головне питання вибору. Жити у цій ілюзії. Чи ні.