ІНТЕРВ'Ю

Сьогодні у своїй новій рубриці "Авторська колонка" я спробую себе у новій для мене ролі: візьму невеличке інтерв'ю у двох дуже гарних дівчат - у Анастасії і у Ярини. Вони обидві учениці нашої школи, обидві учениці дев'ятого класу. І Ярина, і Анастасія уже доволі  сильні і сформовані особистості, які у багатьох ситуаціях проявили свої інтелектуальні і лідерські якості. Ярина отримала перемогу на олімпіаді з німецької мови на районному етапі, а у третьому, обласному турі, отримала призове третє місце. Також показала хороший результат з англійської мови, отримавши у другому, районому етапі олімпіади друге місце. Анастасія продемострувала дуже хороші знання з християнської етики і на олімпіаді також отримала друге місце серед шкіл району. З усіх предметів у дівчат оцінки високого рівня, але окрім навчання, вони також ведуть дуже активне життя і поза школою: відвідують курси та беруть участь у конкурсах. Дівчата погодились розповісти нам як їм вдається знаходити час на успішне навчання, на відпочинок і на участь у громадському житті нашої школи і громади. 

  - Отже, дівчата, найперше хотіла б почути від вас відповідь на питання "Чим є для вас навчання і де знаходите сили та натхнення, адже це досить важко поєднювати навчання, хобі, самовдосконалення та ще й домашня  робота завжди знайдеться...

Ярина  

  "Насправді, навчання - це і є сила, натхнення, мотивація.Особисто мене мій успіх у навчанні і мотивує. Я маю на увазі, що, коли я щось роблю добре,то мене це мотивує робити ще краще. Попри це, основним джерелом мотивації  та натхнення для мене є книги.Так, я розумію, що програма у школі може здаватись багатьом нудною (як і мені частково), але читати потрібно: це досвід, збільшення словникового запасу. Відкрию невеличкий секрет, - я читаю лише те, що мене цікавить та може мене чомусь навчити. Раджу усім робити теж саме! Нещодавно я прочитала «Магія ранку» та «Не тупи», і тепер вчитись, та й загалом робити буденні справи набагато легше, бо я роблю це «для задоволення». Важливо просто почати!!! Почати читати. Почати робити зарядку. Почати слухати англійською. Почати виписувати. Почати дивитись.Час знайдеться, якщо ви цього справді захочете. Але якщо вже дійсно вам бракує часу, то просто поєднайте корисне з приємним. До прикладу, для когось спорт - це хобі, то чому б не бігати та в навушниках замість незрозумілої "попси" (хоча я теж її іноді слухаю) не увімкнути англійську пісню чи взагалі аудіокнигу. Одним пострілом у двох зайців - поєднати корисне з приємним."

Анастасія
"Всім привіт! Любі друзі, Христос воскрес! Одним із обов'язків у житті кожної людини є навчання. Доросле життя - це вже практика. Важливо відчувати різницю між словом"жити" і "існувати". Для того, щоб існувати достатньо з'явитись на світ. А якщо хочете жити- доведеться вчитися і вдосконалюватись. Тому варто у своїй юності наполегливо навчатись, щоб у зрілості бути корисним. Зараз у багатьох виникає питання: " Як можна вчитись, програма надто складна, я нічого не встигаю, у мене багато іншої роботи і т.д.". Для себе найперше, я зрозуміла, що навчання це не щось інше, як дорога у майбутнє, - яке навчання, така практика (життя). Якщо буду вчитись із задоволенням, то потім моя робота буде для мене приємною, бо зможу знайти своє покликання. Надзвичайно важливим є поставити собі мету. Вчитись"просто так" - це не те що неправильно, це неможливо. Ніколи не вчіться "бо змушують батьки". Друзі, не варто вчитись не знаючи, для чого, потім вам буде дуже важко розібратися в собі навіть , маючи багато знань, ви просто розгубитесь . І тоді взагалі зненавидете навчання. Дуже часто, саме через те, що підлітки не мають відповіді на питання: " Для чого  навчання?" - думають, що це зовсім не потрібно. Хочу навести два , думаю, тут доречні приклади. Всі ми належимо, до якоїсь національності і віросповідання. Зараз я візьму українців і християнство. Ми всі прекрасно знаємо, що українець без вишиванки, не українець, що не знати слів гімну- це вже взагалі  без коментарів. Я погоджуюся з цим, але вишиванка і гімн - це лише свідчення того, що чоловік чи жінка українець/українка по національності, проте ще не свідомий патріот чи патріотка своєї держави. Справжні патріоти, на мою думку, повинні знати не тільки слова патріотичної пісні, але і їх автора, не лише вміти співати, але знати композитора. Ми повинні вчити і знати історію. Те ж саме і про християнство можна сказати, адже мало хто знає, чому ми християни,  які наші особливості та багато іншого, важливого! Коли навіть такий нескладний, легенький урок християнської етики, ми часто різними способами стараємось  уникнути....Це погано, бо нема усвідомлення та розуміння. І у таких випадках,( хоч як би це не звучало дивно) ми  є християни, лише у свідоцтві про хрещення. Таких випадків маємо безліч. І лікарі погані, бо в школі не вчили різних наук і т.д.  Говорячи про натхнення, то, я вважаю, якщо обдумати все вище сказане, то натхнення обов'язково прийде. Найперше треба змінити себе. Взагалі, до кожного натхнення приходить індивідуально. Когось надихають друзі, особисто в мене натхнення приходить до предметів, які мені дуже подобаються (укр.мова, англ.мова, нім.мова), а інші я виконую, бо відчуваю відповідальність і потребу. Я не можу піти до школи з невиконаним завданням, знаючи, що я це можу і вмію. Без сумніву, для того, щоб вчитися скажімо "правильно", " на свіжу голову", вдень, то дуже потрібним є розпорядок дня. Треба все обдумати. Можливо, я зможу дещо зробити ввечері, наприклад прибрати. Добре прибирати після навчання, тому що ми рухаємось, а наш мозок відпочиває( це невеличка порада від мене). І на кінець скажу, що дуже важливою є підтримка і розуміння батьків, вони повинні усвідомлювати, що ваш найбільший поки- що обов'язок - вчитися, щоб у майбутньому ви були щасливі, а нам в свою чергу потрібно знаходити час і для них, бо вони також потребують нашої допомоги і підтримки."

     - Чим є для вас іноземні мови - англійська та німецька? Це просто шкільні предмети, які треба вчити, чи це для вас улюблене заняття у вільний час? А можливо це для вас перспектива - "Вклад у майбутнє"?  І розкажіть, будь ласка, чи маєте досвід використання англійської чи німецької на практиці? 

Анастасія: "Іноземні мови- це великий скарб у навчанні. Зараз не знаючи, щонайменше однієї іноземної, не варто йти вчитись у ВНЗ. По-перше, дуже важко буде вступити, по-друге, навіть, якщо вступите до університету, то навчатись, буде зовсім не легко. Не можу сказати, що іноземні мови це моє улюблене заняття у вільний час, але водночас вони щось набагато більше, ніж просто предмети в школі тому я багато працюю над їх вдосконаленням. Я поки-що не думала про те, щоб у майбутньому іноземні мови були чимось, до чого я буду схилятись чи прагнути, однак, я розумію, що і англійська і німецька мені надзвичайно потрібні у будь-якому випадку. Якщо не в майбутній професії, то у моєму хобі точно (хто не знає, то я дуже любю аніматорство - проводити час з дітьми, забавляти їх різними способами). Було б добре хоча б найголовніші навички передати дітям. Мені більше подобається вивчати німецьку мову. Я навіть скажу чому. Безперечно вона легша, набагато ближча нам, оскільки багато речей з українською і німецькою мовою збігаються. Важливу роль відіграє викладання предмета. На уроках німецької надзвичайно цікаво, багато порад від вчителя, що я дуже ціную і  за що дякую.  Щодо практикування мов, то, на жаль, чи, на щастя, ще не доводилось мені особисто спілкуватись з іноземцями, але хочу зауважити, що навіть у своєму селі, на дуже близькому для мене місці, можна спілкуватися іноземною. Це наш храм Зіслання Св. Духа. Дуже багато іноземців приїжджало і приїздить сюди, пароху цієї церкви вже неодноразово доводилося з ними спілкуватися.

Правда переважно англійською. До речі, так як я є парафіянкою цього храму, і досить часто там буваю, то звісно і я зможу зустріти там туристів  провести їм екскурсію. Якщо чесно, я б не проти спробувати, але треба вивчити дуже багато слів на церковну тему, бо в школі таке не викладають.  У сучасному житті навіть в селі є добре мати хороші знання іноземних мов."

Ярина: "Ще 3 роки тому я вивчала мови не розуміючи для чого, проте зараз мені 15, і я добре розумію, чого хочу від життя та маю конкретні цілі. Цілі, яких без володіння мов неможливо досягти. Англійська та німецька для мене в першу чергу - насолода. Я б ніколи не змогла сидіти на зубрити текст чи слова. Це не моє. На мою думку, англійську, як і будь-яку іншу іноземну мову, потрібно не просто вчити - нею потрібно жити. "Don’t learn English, live English" 

Знання трьох іноземних мов (рівня B1+) допомогли мені знайти хороших друзів та навіть допомогти дітям. Мабуть вам відомо, що я учасниця феммайстерні та вже мала досвід бути перекладачкою для відвідувачів онлайн-галереї моєї напарниці. Кошти за наш переклад були передані діткам з дитячих будинків. Ви навіть не уявляєте, наскільки це приємно використовувати вивчене з книжок на практиці та ще й робити добру справу!"

  

  

  - Яке воно життя сучасних підлітків? Яку музику слухате? Які книги читаєте? Як загалом розважаєтесь у вільний час? Розкажіть у яких курсах чи конкурсах брали участь, чи було цікаво і чим це вам допомогло. 

Ярина: "Я відчуваю на собі оцей підлітковий період, особливо коли у мене перепади настрою, нерішучість, невизначеність у стилі одягу і т д. Тому доволі часто виникають невеличкі проблеми та непорозуміння з батьками. Вважаю, що це абсолютно нормально. Головне  - розвиватись, вкладати в себе на максимум, "вижимати" з себе максимум та шкодувати себе по-мінімуму. Робити те, що любиш. Слухати те, що любиш. Читати те, що любиш. Я -підліток, сьогодні хочу слухати реп, завтра -класику, а після завтра - рок. Якщо ж у музиці в мене "мікс", то з книжками все навпаки.Тут все просто.Читаю або романи, або мотиваційні книжки - іноді автобіографічні.
Щодо конкурсів, то у мене вже імунітет😅Я "наштурмована", бо олімпіади та курси вже добряче навчили мене не панікувати а бути зібраною на всі сто. Я навчилась концентровуватись та складати план за 5 секунд в своїй голові. Я загартована та готова до ударів.  Різні конкурси сформували в мені дуже важливу навичку - це вміння слухати.Слухати історії інших людей, їхні проблеми та аналізувати.Так, саме аналізувати, а згодом робити висновки. Гадаю, що це надзвичайно важливо."


Анастасія: " Життя сучасного підлітка надзвичайно різноманітне: багато різних подій, і відповідно емоцій. Підлітки дуже захоплюються музикою, і я теж. Можливо, когось це здивує, але я насолоджуюсь лише тими піснями, які написані рідною, українською мовою. Тематика може бути різна, залежить від настрою (в принципі як і в кожного), інколи хочеться спокійної і навіть такої, що доводить до сліз. Коли настрій дуже піднесений, то слухаю щось драйвове.  Дуже багато свого часу проводжу в церкві (як у спільноті), тому невід'ємна частина пісень - це християнські.  Одразу скажу, не думайте, що християнські пісні, це щось таке, що слухають або ж співають старші бабусі. Ні, і ще раз ні! Насправді, є дуже багато запальної музики, під яку можна, як тепер кажуть "подвіжувати" (так це слово тут дуже доречне). Вже молодь придумала навіть такий термін " християнський двіж". Більш того, скажу вам, що у християнських спільнотах є дискотеки на яких я вже встигла побуватиі мені дуже сподобалось. Що стосується читання книжок, то якщо чесно, у мене на це часу дуже мало, але знову ж таки, переважно читаю книги про свою віру.  Зараз збираюсь прочитати дві книжки, на які намагаюсь знайти час вже цілий рік, але все ж таки маю надію, що їх прочитаю. Оскільки життя у спільноті Церкви - це найбільше моє хобі, то курси і конкурси, у яких я брала участь теж були там.  Нашій спільноті вже три роки, і весь цей час я сповнена нових ідей та планів, які ми разом реалізовуємо з нашим настоятелем отцем Михайлом. Наші зустрічі проходять щотижня. Діти, які приходять на наші зустрічі в захопленні від проведеного часу. Отець Михайло показав, що Церква - це не лише місце старших людей, а НАЙПЕРШЕ це місце для молоді. Учасники спільноти зрозуміли: Церква формується не лише на молитві, а має бути все: і молитва, і наука, трохи розваг і багато милосердя. Я дуже люблю забавляти дітей, і влітку ми з спільнотою вирішили зробити тиждень канікул з Богом. Діти були з нами весь день і навіть не хотіли йти додому.  Звісно, діти усі різні, кожен з своїм характером, але я їх все одно дуже люблю, і тому вирішила спробувати навчатись у ШХА (школа християнського аніматора).  Це надзвичайно круто! Разом з спільнотою ми їздили на конкурс "Що? Де? Коли?". Я вже брала участь у ньому двічі.  Цього разу наша молодша команда зайняла 4 місце в Україні! Якщо коротко підсумувати, то хочу сказати, що кожен сам повинен зробити своє життя кращим. Прислуховуйтесь до своїх мрій. "Життя - це виклик, прийміть його" (с)" 

 - Ну і не можу не спитати про ваше бачення майбутнього України...адже зараз можна часто почути, що багато сподівань і очікувань саме від молодшого покоління. В якій Україні ви б хотіли жити і працювати? 

Анастасія: "Мене, як і кожного свідомого громадянина чи громадянку хвилює стан моєї країни - Батьківщини. Насправді, досить сумно, і дуже хочеться, хоч і важко сказати: все буде добре.  Чому так багато необдуманих рішень? Чому практично все робиться проти народу? Риторичні питання. І тут  я б хотіла повернутися до першого запитання про навчання. Кожен президент і депутат був колись дитиною і вчився в школі. І зараз  маємо яскравий приклад, як важливо вчитись! Все починається з малого. Я стараюсь зробити все для того, щоб НАША Україна процвітала, Вона того варта. У нас, воістину, багато талановитих  і розумних людей, але чомусь, на жаль,  останнім часом нами керують зовсім не гідні свого звання люди. Я збираю тих, хто навколо мене і зараз все, що ми можемо робити - це молитись та в принципі зараз це найефективніший спосіб. "Просіть і дасться Вам!" У майбутньому я хочу бачити всіх вдома, з сім'ями, разом у молитві, щасливих, здорових, енергійних, працьовитих і розумних. Бажаю, щоб молодше покоління могло отримувати достойну освіту, а згодом і достойну оплату за свою працю.  На сучасну молодь я маю багато сподівань, адже серед своїх ровесників бачу багато тих, хто не тільки хоче змін, але й бажає змінюватись. Хочу, щоб у моїй країні йшли на поступки один одному, щоб все вирішувалося мирно. Бажаю, щоб ми відчули Незалежність, а не лише святкували День Незалежності. Я мрію працювати і жити, в мирній, здоровій країні. Де ніхто не боїться попросити допомоги, і є люди, які вміють бути корисними. Вміють жити! PS.  Дякую усім, хто читає і роздумує. Щиро дякую Оксані Миронівній за ідею. Якщо  у когось виникнуть запитання, пишіть прямо до мене, або звертайтесь до Оксани Миронівни. З радістю спробую усім відповісти.  До зустрічі!"

               

 Ярина: Перш за все хочу сказати, що це питання ми усі собі повинні ставити: і діти, і дорослі. Стан країни в якій ми живемо це результати наших вчинків. Ви, мабуть, мільйон разів чули фразу, що "Країна починається з кожного з нас".Так воно і є! Наша Батьківщина не бідна, вона пограбована.Тому, аби цьому запобігти, потрібно почати зміни зсередини. Перш за все необхідно змінити свої принципи (не красти, не обманювати). Гадаю, багато хто були за кордоном та зауважували, який менталітет у європейців. Вони віддані своїй країні, вірять у розвиток, САМОСТІЙНО прикладають зусилля. Я це кажу до того, що я б хотіла жити в країні, де кожен відповідальний за свій вчинок та слова, де можна відчути себе людиною, де немає рамок ідеального, немає стереотипів, є повага та любов, взаємопідтримка та розуміння."

Дівчата, щиро дякую за ваші відовіді! Неймовірно цікаво і пізнавально! Кожного разу, коли спілкуюсь з такою молоддю, то душа радіє. Звісно, у нашій школі є ще дуже і дуже багато талановитих та цілеспрямованих учнів та учениць, а тому сподіваюсь, що така розмова не остання. :) 

Також бажаю вам успіхів у ваших починаннях. Нехай ваші поради, роздуми і досвід допомагають іншим)))